---

 15 – Коваль Андрій Анатолійович, нападаючий

Як і багато його однолітків, Андрій захопився футболом ще у дитинстві. Згодом захоплення привело його до білоцерківського ДЮСШ «Гарт», де першими тренерами Коваля стали авторитетні й шановані у місці фахівці – Григорій Дугін та Віталій Краснощоков. Коли Андрію виповнилося 15 років, він став повноправним гравцем білоцерківської «Росі». Вболівальникам одразу ж сподобався наполегливий форвард. Який завдяки своїй настирливості та вродженому гольовому чуттю не раз «залишав свої автографи» у воротах суперників. За «Рось» Коваль виступав три роки й незабаром «потрапив на олівець» селекційної служби харківського «Арсеналу», як наслідок за деякий час Андрій переїжджає до Харкова. В «Арсеналі» він одразу ж стає гравцем основи. А коли команда змінює назву, разом з нею здобуває путівку до елітного дивізіону. І хоча харків’яни для виступу серед еліти підсилили склад, місце в «основі» для Коваля було гарантоване. Успіхи нападника не залишилися поза увагою головної команди Слобожанщини – «Металіста» і 2006 року Андрій підписує з нею контракт. Відігравши певний час у команді, Коваль отримує важку травму, на лікування якої пішло чимало часу. А коли все владналося, місце в складі було втрачене. Тож невдовзі нападаючий грає вже за іншу харківську команду – «Геліос».

Під час нинішнього літнього міжсезоння Коваль їде до ужгородського «Закарпаття» і навіть укладає з ними контракт, однак відігравши лише один матч угоду було розірвано. Після цього Андрій прямує на оглядини до луганської «Зорі», однак до підписання контракту справа не доходить. І саме у цей час Коваль отримує запрошення повернутися до рідного міста, чим Андрій і скористався.