Тільки-но білоцерківський „Арсенал” дебютував у першій лізі, як з легкої руки преси одразу (зокрема нашого сайту) ж зажив слави „зухвалого новачка”. А загальновідомо, що реноме набагато складніше відстояти, аніж завоювати. Тож нині, коли перше коло звітного чемпіонату вже позаду, можна з упевненістю сказати, що „каноніри” повністю виправдали дане їм почесне звання.

Звичайно ж, у осінньому циклі змагань білоцерківські футболісти зіткнулися з багатьма проблемами. По-перше, це відсутність повноцінних зборів (адже питання щодо перехідного матчу з ФК „Полтавою” „висіло в повітрі” занадто довго). По-друге, брак необхідного командного досвіду виступу у першій лізі. Та найбільше „Арсенал” потерпав у кадровому питанні. Адже можна перелічити на пальцях однієї руки ті матчі, коли у розпорядженні тренерського штабу білоцерківської команди були всі гравці. Лазарет „канонірів” упродовж першого кола жодного разу не був порожнім, причому опинялися там ті футболісти, котрі й визначали ігровий малюнок „Арсеналу”. Однак попри всі проблеми, білоцерківчани довели, що до першої ліги вони зайшли всерйоз та надовго. А після кількох домашніх невдач, вони всім дали зрозуміти, що в майбутньому жодна з команд, які б високі цілі вона не переслідувала б, не матиме в Білій Церкві жодного шансу на позитивний результат для себе. Як наслідок – чотири поспіль домашні перемоги.

Однак бесіду з наставником „Арсеналу” Ігорем Артемовичем ми розпочали з переносу їхнього виїзного поєдинку з ФК «Харків», котрий через епідеміологічний стан було перенесено на більш пізніший строк.

- Ми готувалися до цієї гри у звичайному режимі, - зізнається Ігор Климентійович,- однак коли дізналися що поєдинок буде перенесено, тренування не припинили. Адже попереду у нас ще кілька матчів. Та з огляду на епідеміологічний стан, зустрічі, що належить нам провести цього року, можуть взагалі не відбутися. Рішення, що робити далі прийматимемо тоді, коли з цим запитанням все проясниться.

- А у вас в команді хворих не має?

- Ще раніше у нас захворів Андрій Коваль. Нині дещо нездужає Артур Гриценко. Відтак було прийняте рішення відселити останнього від решти гравців.

- Більша кількість ваших гравців родом із Західної України. А вірус поширюється саме з того регіону. То ж що ви робитимете з огляду на це?

- Поки що тренуватимемося в Білій Церкві і чекатимемо якогось рішення з цього приводу.

- Добре. Давайте поговоримо про першу частину чемпіонату.

- Якщо відверто, то підсумками першого кола я задоволений. На самому початку осіннього циклу змагань ми взяли очки там, де й не розраховували. Зокрема це стосується виїзних поєдинків з „Кримтеплицею”, в матчі з якою нам вдалося здобути перемогу та гри з ФК „Львів”, де було зафіксовано нічийний результат. Приємний спомин залишила і зустріч, якою ми розпочали свій виступ у першій лізі. Це була гра проти алчевської „Сталі”. Але водночас були у нас і такі матчі, в яких ми просто були зобов’язані брати максимальну кількість очок, однак задовольнялися лише нічиєю. Прикро, що здебільшого то були поєдинки в рідних стінах.

- А ще була домашня гра з ПФК „Севастополь”...

- То для нас найприкріший поєдинок усього першого кола, адже сім із 18-ти пропущених „Арсеналом” голів у першій половині чемпіонату припадає якраз на матч з кримчанами.

- Проте були ще й домашні поєдинки з ПФК „Олександрія”, „Волиню”, „Динамо-2”...

- Так, ці ігри можна занести до активу. І навіть не лише тому, що ми в них здобули перемоги. Можна досягти позитивного результату, проте бути незадоволеним самим змістом гри, продемонстрованим твоїми підопічними. У згаданих вами зустрічах, мене задовольнив і результат і зміст гри моєї команди.

- Ігор Климентійович, а з чим ви пов’язуєте нестабільність „Арсеналу”? Вдома переграєте топ-команди першої ліги, а на виїзді, на жаль, не можете здолати більш слабких суперників.

- Нині це дійсно так, проте на початку сезону все було навпаки: ми перемагали на виїзді, а вдома або ж грали внічию там, де можна було вигравати, або взагалі програвали. Проте якщо детально проаналізувати кожен окремий поєдинок, то у кожному з них окремі причини поразки. Варто сказати і про те, що упродовж першого кола у нас чимало гравців було травмовано. Зокрема на гру до Івано-Франківська, проти тамтешнього „Прикарпаття” ми поїхали взагалі без нападників. Тоді у нас в нападі грали двоє півзахисників. Якщо ж говорити про зустріч в Охтирці з „Нафтовиком”, то своїм хлопцям мені немає й чим дорікнути. Вони зробили все, що від них залежало. І я щиро подякував їм за гру. Не хотілося б про це говорити, однак тему суддівства не оминути. У тому матчі було чимало суперечливих моментів. Суддівство було не те, що б необ’єктивним, а наглим по відношенню до нашої команди. Тому ми подали протест і направили до ФФУ відеозапис гри.

- Зимовий антракт вже близький. Де плануєте готуватися до другого кола?

- Оскільки в нас будується своя база, котра буде оснащена футбольними полями зі штучним та трав’яним покриттям, виїзних зборів буде менше. Один із виїздів, можливо, проведемо десь ближче до Карпат, можливо в Трускавці, де основну увагу акцентуватимемо на фізичній підготовці гравців.

- Наскільки кардинальними будуть зміни під час міжсезоння?

- Зміни, якщо і плануються, то незначні. Сьогоднішнім складом я більш-менш задоволений. Звичайно, кожен тренер хоче підсилити свою команду. У зимовий період ми, звичайно, шукатимемо сильних гравців, проте нам їх потрібно не так уже й багато. Двох-трьох футболістів, думаю, нам цілком вистачить.

- А якими гравцями потрібно укомплектувати «Арсенал»?

- Сильними (посміхається).

- Тобто відомими?

- Не всі відомі гравці підуть в команду першої ліги. Позиція нашого клубу наступна: шукати маловідомих гравців і робити з них відомих футболістів.

- Відтак Володимир Мазяр виключення з правил?

- Володимир дійсно відомий, досвідчений гравець, який опинився у нас вже в ході першого кола. На той момент він ще не набрав необхідних фізичних кондицій, адже не пройшов збори, а виступав за азербайджанську команду. Однак ми сподівалися, що згодом він набере свою звичну фізичну форму. Натомість він зазнав травми. Тож тільки-но Володимир відновиться, будемо вирішувати його подальшу долю в «Арсеналі».

- А як щодо решти травмованих?

- На жаль наш лазарет переповнений. Нині там окрім Мазяра перебувають Анатолій Бурлін, Анатолій Ворона, Олег Синьогуб. Тільки-но після хвороби відновилися Василь Товкацький, Юрій Войтович, Антон Лисюк.

- Ігор Климентійович, подейкують що невдовзі „Арсенал” може втратити свого голкіпера Кирила Суслова?

- У нього діючий контракт з клубом до літа. Звичайно, ми зацікавлені, щоб він залишився у „Арсеналі”.

- На початку чемпіонату „Арсенал” переслідував не вельми високі завдання. А яка задача стоїть перед командою нині?

- Напередодні осіннього циклу змагань, після розмови з президентом клубу Юрієм Горобцем, я зрозумів, що для нас буде нормально, якщо ми займемо десь 10-12 місце. Як для дебютанта першої ліги, завдання цілком нормальне. Однак уже в ході першого кола, стало ясно що ми здатні й на більші звитяги. Відтак нині прагнемо зайняти якомога вище місце на турнірному п’єдесталі.

- Та про прем’єр-лігу говорити ще зарано...

- Звичайно. Щоб ставити таке завдання, нам потрібно на 80-90 відсотків змінити склад команди.

- До речі, поки не введено в експлуатацію заміську базу „Арсеналу”, як вирішуються побутові проблеми?

- Ось саме тут проблем немає взагалі. Нам наш президент Юрій Горобець створив добрі умови проживання. Мені, іншим тренерам та хлопцям надані квартири, де ми нині й мешкаємо.

- Відтак напрошується запитання щодо дисципліни...

- Оскільки зараз хлопці живуть не разом, немає й контролю. Але я їм довіряю. Звісно, бувають поодинокі випадки. Проте іноді, після матчу я закриваю очі, коли хлопцям хочеться випити по пляшечці пива. Однак трапляються і ситуації, коли потрібно штрафувати, хоча я не прибічник цього.

- Ігор Климентійович, розкажіть детальніше про свій тренерський штаб?

- У підготовці команди мені допомагають Богдан Бандура (його я знаю вже років 30, ми з ним грали ще в юнацьких командах, працювали в ФК «Львів»). Молодий тренер Олег Сокирка, котрий лише нещодавно завершив у „Арсеналі” свою кар’єру гравця і якому було запропоновано залишитися в команді тренером. Наставником з фізичної підготовки у нас працює Юрій Блонський, а селекція і наш побут покладені на Євгена Камінського.

- Загальновідомо, що є тренер-тактик, тренер-стратег, тренер-психолог. До когорти яких наставників Ви можете себе віднести?

- Це все має бути в одному тренері: і психолог, і стратег, і тактик.

- Чи задоволені ви підтримкою вболівальників?

- Я родом зі Львова, а як там підтримують свої команди, говорити думаю, й не потрібно Чесно кажучи, дуже приємно вражений тією підтримкою, яку нам надають наші вболівальники. І навіть після невдалих домашніх матчів наші прихильники нас підтримують, а це надихає команду.

- Тож, може, уже настала пора для зустрічі вболівальників з командою?

- Я зацікавлений в подібних заходах. Шкода, що ми ще жодного разу з ними не зустрічалися. І якщо в цьому є зацікавленість зі сторони вболівальників, не бачу проблем аби таку зустріч провести.

Сергій РЕЗНІЧЕНКО, прес-служба ФК „Арсенал”