Воскресенье, 22.10.2017, 00:09

 
Меню сайту

Партнер сайту

Календар
«  Октябрь 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Статистика
Анализ веб сайтов
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Головна » 2009 » Октябрь » 31 » Костянтин Деревльов: "Я не нападник. Я гравець лінії атаки"
18:09
Костянтин Деревльов: "Я не нападник. Я гравець лінії атаки"

Тільки-но у білоцерківський «Арсенал» став професійним клубом, як Костянтин Деревльов став його повноцінним гравцем. І у своєму ж першому сезоні за «канонірів», стає найкращим бомбардиром команди, забивши у ворота суперників 13 м’ячів. Саме завдяки точному удару Костянтина, «Арсенал» у перехідному поєдинку з ФК «Полтава» виборов путівку до першої ліги. Мало того, Деревльов має всі шанси увійти до історії білоцерківського футболу, як автор першого забитого м’яча «канонірами» у першій лізі.

- Костянтине, розпочнемо нашу бесіду з твоїх футбольних витоків. Де, коли, за яких обставин ти потрапив у футбол?

- Як і багато моїх однолітків починалось все з дворового футболу. Потім потрапив до ДЮСШ «Карпати», де моїм першим тренером став нинішній головний тренер «Арсеналу» Ігор Артимович. Саме під його орудою, я і зробив перші кроки до справжнього футболу. Я дуже багато дізнався завдяки йому, тому можна сміливо казати, що Ігор Климентійович мені як другий батько. По закінченню 11 класів мене було заявлено за команду мого рідного міста ФК «Львів», який на той час виступав у першій лізі. У Львові грав упродовж року, а потім мене було запрошено до вищолігового столичного «Арсеналу». Загалом у Києві провів два роки, а потім, коли там змінився головний тренер, розпочалася чистка рядів, під яку потрапив і я. Потім виступав у командах західного регіону. А коли дізнався про запрошення до новоствореного клубу Білої Церкви, і про ті амбітні завдання, які він перед собою ставить, одразу ж погодився сюди перейти.

- Знаю що свого часу ти ще й залучався до лав молодіжної збірної України…

- І  не лише до неї. Коли виступав у київському «Арсеналі», на мене звернув увагу Павло Яковенко, і я отримав виклик у молодіжну. Проте зіграв лише товариський поєдинок проти збірної Македонії. Зате у юнацькій збірній України, під орудою Віктора Кащея, провів п’ять матчів. В двох з яких мені пощастило вразити ворота суперника.

- Повертаючись до сьогодення, хочу спитати наступне: перше коло добігає свого завершення, який би коментар ти дав виступу білоцерківського «Арсеналу» в осінній фазі змагань?

- Вважаю, що ми досить непогано виступили. Мені, як гравцю, було важко на початку сезону – оскільки в мене була травма, не вистачили фізичних кондицій. Але нині я почуваю себе прекрасно. Щодо команди, то з кожною грою вона виступала все ліпше і ліпше. На початку нам бракувало зіграності, та зараз у цьому питанні у нас все гаразд.

- Останній домашній матч з «Феніксом-Іллічовцем» ти був вимушений пропустити через перебір жовтих карток. Важко було спостерігати за грою з трибуни?

- У другій лізі у мене було багато таких матчів. Я тепер розумію Ігоря Климентійовича, чого він не може всидіти, коли ми граємо. Дійсно, набагато важче вболівати з трибун, ніж грати на полі.

- У чому відмінність між «Арсеналом» зразка того сезону і цього. Звичайно, крім того, що команда грає в першій лізі?

- Команда стала значно сильнішою, адже з огляду на виступ у першій лізі, ми підсилилися непоганими гравцями. Думаю, що якби мали ще більший період підготовки до виступу у новому дивізіоні, грали б ще краще.

- Після того як команда вийшла до першої ліги і на ваші матчі стало приходити багато людей, на вулицях міста ще не впізнають?

- Впізнають трохи. Був у мене такий випадок: в боулінг-клубі батько з маленькою донечкою попросив мене сфотографуватися із ними. Що й казати, приємно стало…

- Як тобі дісталася капітанська пов’язка «Арсеналу»?

- Коли я перейшов до білоцерківського клубу, вона належала Олегові Сокирка. А коли він завершив кар’єру гравця і став одним із наших наставників, саме Олег передав мені капітанську пов’язку.

- Що скажеш з приводу вболівальницької підтримки?

- Скажу відверто: це єдина команда, в якій мені доводилося грати, де є така шалена підтримка вболівальників. Приємно, що за нас вболіває не тільки фан-сектор, а всі білоцерківці. Хочеться подякувати їм за це. Підтримка вболівальників дуже нам допомагає і надихає на нові перемоги.

- Під час матчу ти нерідко вступаєш у полеміку з арбітром….

- Мене до цього спонукає статус капітана команди. Та й характер у мене такий, що я не можу промовчати. Інколи дискусія з арбітром допомагає. Іноді – навпаки, зайвими балачками с суддями можу підвести команду.

- Ігор Артимович сказав що через те, що поки ви живете не на базі, в плані спортивної дисципліни він вам довіряє, однак інколи приходиться й штрафувати. Підпадав під штрафні санкції?

- Скажімо так: попередження вже маю.

- Скажу без перебільшення, ти один із улюбленців білоцерківської публіки. Тож напередодні міжсезоння всіх турбує запитання чи залишиться Костянтин Деревльов у «Арсеналі»?

- Нещодавно я з «Арсеналом» уклав новий контракт строком на півтора року. Так що нині я повноправний гравець білоцерківського клубу. Упродовж своєї футбольної кар’єри, мені довелося пограти не в одному клубі. Десь було більше приємних моментів, десь менше. В Білій Церкві я почуваю себе дуже прекрасно, оскільки тут відчувається стабільність.

- У заявці «Арсеналу» значиться одразу шість нападників. А з ким із своїх колег тобі комфортніше грати в нападі?

- Я не нападник, а гравець лінії атаки. А попереду мені комфортніше грати з Романом Піцуром.

- А з ким із партнерів по команді у тебе найбільш дружні стосунки?

- Я така людина, що можу вільно спілкуватися з усіма. Тим більше, я – капітан, мені потрібно об’єднувати колектив. Та якщо питання стоїть таким чином, найбільше я товаришую зі своїми земляками – Назаром Литвином, Любомиром Іванським, Ростиславом Горецьким.

- «Арсенал» - команда молода. А чи є у вас якісь традиції?

- Звичайно. Наприклад, хвилинка мовчання за кілька хвилин до виходу на поле. Перед початком матчу, закриваємо сумки. Особисто я виходжу на поле лише з правої ноги і обов’язково хрещуся.

- Чи є в тебе кумири серед відомих футболістів?

- Починаючи футбольну кар’єру лівим півзахисником, імпонувала гра Райана Гігза. Зараз я більше граю в центрі, більше подобаються Хаві. Інєста, Мессі.

- Які інтереси маєш окрім футболу?

- Люблю пограти в більярд, боулінг.

- Ти родом зі Львова, проте вже давненько граєш у «Арсеналі». Чи стала Біла Церква для тебе рідним містом?

- Я дуже звик до Білої Церкви. Місто мені подобається, маю тут багато друзів. Так що можна сказати, що воно моє друге рідне місто.

Досьє «Ua-football»: Костянтин Деревльов. Нападник. Народився 11.07.83 р. у Львові. Вихованець ДЮСШ «Карпати». Виступав за команди: ФК «Львів», «Арсенал» (Київ), «Газовик-Скала» (Стрий), «Закарпаття» (Ужгород), «Спартак» (Суми), «Сокіл» (Золочів), «Енергетик» (Бурштин).

Сергій РЕЗНІЧЕНКО, прес-служба ФК „Арсенал”

  • Массаж лица

    Портал о массаже. История, виды, техники и методики массажа

    ameli74.ru

Переглядів: 2944 | Додав: Admin
Всього коментарів: 1
1  
Костя просто молодець
Дуже класний вын гравець:-)))

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Новини партнерів

Лінки

Follow arsenalbc on Twitter


Арсенал БЦ - Офіційний сайт

FANAT Fan News

Решта сайтів »


arsenalbc.of.ua