Саме з перемоги над алчевцями почалися виступи "канонірів" у першій лізі. Тоді, на домашньому полі, за десять хвилин до закінчення основного часу, єдиний гол забив капітан Деревльов. Минуло вісім місяців, "Сталь" посідає четверте місце турнірки та вже шість матчів поспіль не програє (одне очко заробила лише на зустрічі з "Енергетиком" в попередньому турі). "Арсенал" за цей час довів, що в класі підвищився не випадково, а на останній грі взагалі встановив власний рекорд - чотири голи в ворота суперника.

У 1935 році в Алчевську (тоді місто носило назву Ворошиловськ) було утворено спортивну організацію «Сталь», що об'єднала спортсменів металургійної галузі. Організація приділяла велику увагу розвитку дитячого футболу, і в місті почали створюватися команди, в яких грали діти робочих і службовців, що працювали на підприємствах міста. З цього року головна команда міста отримала назву «Сталь», і в цьому ж сезоні алчевці стали чемпіонами Луганської області. З кожним наступним сезоном «Сталь» добивалася все більших успіхів, але з початком Другої Світової Війни історія клубу короткочасно обірвалася.

Після війни в Алчевську були організовані дві команди - «Сталь» і «Металург». Обидва колективи успішно виступали в товариських зустрічах з елітними московськими командами, які здійснювали гастрольні поїздки по інших містах для популяризації футболу. Крім того, «Металург» в цей період часу був серед провідних команд в першості України серед КФК - так, в 1952 році команда стала третьою в своїй зоні.

Надалі алчевский футбол почав здавати свої позиції, тому як видатна плеяда футболістів перших післявоєнних років у зв'язку з віком завершила футбольну кар'єру, а для підготовки надійної зміни був потрібен час.

У 1963 році в алчевскому футболі починається нова, світла сторінка. У зв'язку з розширенням класу «Б», враховуючи високі досягнення останніх років, комунарскому (з 1961 року Алчевськ носив назву Комунарськ) «Комунарцю» було надане місце в другому ешелоні радянського футболу, який тоді називався класом «Б».

Сезон 1965 року став для «Комунарця» одним з найуспішніших в цей відрізок часу. Команда фінішувала третьою в своїй зоні, зайнявши восьме місце серед сорока п'яти українських команд, що брали участь в трьох зонах чемпіонату СРСР по класу «Б». У 1969 році «Комунарец» став четвертим, а захисник команди Володимир Малигін увійшов до символічної збірної України, складеної з гравців команд класу «Б». Наступний сезон став знаменним для нашої команди насамперед тим, що серед нових гравців, що прийшли в команду, був Анатолій Волобуєв, згодом головний тренер клубу, що добився з командою найбільш значущих досягнень в історії.

По закінченню сезону 1970 року вольовим рішенням федерації футболу СРСР клас «Б» був ліквідований, а більшість команд розформована. Цим необдуманим вчинком було завдано величезної шкоди масовому футболу, наслідки якого позначалися дуже довго, особливо в периферійних містах країни. Після цього сезону футболісти «Комунарця» перейшли в клуби вищої, першої і другої ліг СРСР, а наша команда продовжила виступ в першості області і чемпіонаті України серед КФК.

Наступна знаменна подія в історії нашого клубу відбулася в 1983 році, тому що в місті з'явилася ще одна футбольна команда - «Будівельник», яка опісля два роки почала успішно виступати в другій лізі першості області під керівництвом молодого і прогресуючого тренера Анатолія Волобуєва. У рік дебюту вона зайняла друге місце, завоювавши право брати участь в першії лізі обласного чемпіонату. У 1986 році «Комунарець» під керівництвом Віктора Філімонова і нинішнього начальника команди Валерія Стояна добився найбільш значущого успіху за період після розпаду класу «Б» - алчевці фінішували другими в Чемпіонаті України, відставши від купянського «Металурга» всього на одне очко. У 1991 році «Сталь» була включена в другу лігу команд майстрів України, зайнявши за підсумками сезону сімнадцяте місце серед двадцяти шести команд. Для дебюту це був цілком задовільний результат.

У 1992 році Україна, здобувши незалежність, як і решта країн, що входили до складу СРСР, почала проводити власний чемпіонат. Весною цього року проводилися турніри в двох зонах для визначення учасників першості України в першій лізі на сезон 1992/93. Алчевська «Сталь» зайняла дев'яте місце в своїй зоні, і отримала право виступати в першій лізі - з сезону 1992/93 чемпіонат України почав проводитися по системі «осінь-весна».

В цілому, в чемпіонатах України «Сталь» виступала достатньо вдало, завжди займаючи місця у верхній частині таблиці першої ліги, і ніколи не опускаючись в другу лігу. Головним досягненням алчевців, безперечно є те, що в трьох сезонах «Сталь» грала серед команд вищої ліги.

У сезоні 1995/96 в першій лізі алчевці стали третіми, а в сезоні 1999/2000, завоювавши малі срібні медалі, вперше добилися права виступати серед команд вищої ліги. Але, зайнявши тринадцяте місце серед чотирнадцяти команд, «Сталь» покинула елітний дивізіон. У сезоні 2004/2005 алчевска команда, упевнено вигравши першість в першій лізі, удруге в історії завоювала путівку у вищу лігу. Сезон 2005/2006 наша команда завершила на одинадцятому місці, за тур до закінчення чемпіонату забезпечивши собі місце у вищій лізі на наступний сезон. Цей сезон став найуспішнішим в історії клубу періоду незалежної України.
  
Наступний чемпіонат, в якому алчевці виступали під керівництвом голландського тренера Тона Каанена, став для команди невдалим - по його підсумках «Сталь» покинула вищу лігу. У сезоні 2007/2008 «Сталь» фінішувала в першій лізі на сьомому місці, відставши від зони вищої ліги на шістнадцять очок. Сезон 2008/2009 алчевці завершили на десятому місці - такий результат можна рахувати одним з найслабкіших в історії клубу.
                                     
Досягнення:

Третє місце в Першості України серед команд першої ліги - 1995/96
Друге місце в Першості України серед команд першої ліги - 1999/00
Переможець Першості України серед команд першої ліги - 2004/05

Офіційний сайт ПФЛ