Головна » 2011»Июль»16 » Хто на що претендує у першій лізі? Слово перед стартом
10:52
Хто на що претендує у першій лізі? Слово перед стартом
Першій лізі останнім часом щастить: то справді популярний і авторитетний «Чорноморець» сюди навідався, тепер же запорізький «Металург», який ніколи не вилітав, тут опинився.
А ще — лише за два роки після завоювання Кубка УЄФА у другому за рангом національному дивізіоні опинилися двоє гравців іноземних збірних, трансферна вартість яких, підозрюю, більша, ніж деяких наших першолігових команд разом узятих. Хоча б які обставини привели їх сюди — очевидне одне: для першої ліги всі ці події дають неабиякий зиск у вигляді підвищення інтересу до змагання та хорошого досвіду гри проти таких персон і команд. А які ж іще особливості нового сезону в першій лізі? Поміркуймо разом.
Різна турнірна доля двох команд, котрі вилетіли цієї весни з прем’єр-ліги: запорізький «Металург» ще задовго до розв’язки виглядав приреченим, а от «Севастополь» боровся до останнього, й лише відомі події в Маріуполі, вкупі з програним кримським дербі, відправили клуб на переекзаменування. Проте за змістом своїм ці команди — на абсолютно різних полюсах. Поясню, чому.
Попри всі кадрові втрати останніх років і цього літа зокрема (знову масовий відхід і сумнівне поповнення), у запорізького «Металурга» лишається міцний фундамент у вигляді налагодженого дитячо-юнацького футболу. А такий надійний підмурок зруйнувати справді важко, хоч як старайся. Тому віриться, що на місце гравців, котрі вже розкрилися й шукають щастя в Києві чи Донецьку, зовсім скоро прийдуть нові — ті, хто ще недавно гартувався у дублі або в друголіговій команді. Тим паче, що минулого сезону в цих колективах ве виділялися деякі особистості, здатні уже в найближчому майбутньому посилити команду. Не треба нагадувати, що запорізький клуб володіє й хорошою матеріально-технічною базою, досить новим стадіоном. Тож треба повертатися. Хіба що у когось із тих, хто цим керує, інші плани.
А от «Севастополь», попри красиву гру, в еліті розчарував. Вигравала першу лігу одна команда — своя, севастопольська, з низкою гравців, котрі багато років ставали рідними вболівальникам. А грати у прем’єр-лізі випало легіонерам, із яких хіба що до Дуляя та Левандовського немає претензій по самовіддачі (ну може, ще до Ібраїмі, відданого через лімітні міркування в оренду). Не беруся судити, з якої кишені фінансувалися, скажімо, «екс-гірники», однак трансфер Агахови точно можна назвати провалом. І краще б пробували сили Шевчук із Худоб’яком. Принаймні, ось зараз вони точно допоможуть команді в першій лізі й мали б для цього більше досвіду.
Ну що ж, того, що було — не повернеш. Перша ліга для «Севастополя» — і справді переекзаменування. Тест на готовність клубу за всіма параметрами — починаючи від власного стадіону, котрого численна місцева «торсида» так і не дочекалася у прем’єр-лізі (до речі, для команди з такими палкими вболівальниками грати на нейтральній арені — це вже велика втрата), й закінчуючи поступовим і вдумливим награванням нових тактичних побудов. Адже після легіонерів у команді лишилося «голе поле»: ті, хто здобував команді путівку до еліти, опинилися в запасі, а ті, хто збирався тут перекантуватися сезончик, як прийшли, так і пішли. А грати треба й далі. І тут команді пощастило, що з нею працюватиме Рябоконь, котрий неодноразово демонстрував уміння й на новому місці швидко ліпити досить боєздатні колективи.
Своя ситуація у дуеті новачків першої, котрі піднялися з другої. Трансферна кампанія тут не надто активна за кількістю імен, однак націлена на точкове посилення. У команд є награний склад, котрим уже здобувалися досягнення, то для чого змінювати те, що працює? Така логіка підкріпляються ще й результатами вихідців із другої ліги у вищому дивізіоні: якщо команду не нищив вірус безгрошів’я, вона, зазвичай, фінішувала досить високо й не мала проблем із продовженням прописки. Зумовлено це тим, що в другій лізі хоч і багато команд сірих, котрі борються за існування, але є й надійний кістяк із команд добротних, хазяйновитих. А саме такі у підсумку й ставлять з часом перед собою завдання підвищитися в класі. Для миколаївців втратою може бути хіба що Гончаренко, котрий останніми роками постійно грав у основі, а донеччанам випадає шкодувати за форвардами — Артюх яскраво проявив себе, прилучившись до команди навесні, Ареф’єв — досвідчений ветеран. Звісно, є в команді Шаврін, але він може елементарно травмуватися, і тоді «Олімпік» залишиться «беззубим».
Але час провести точкове посилення у команд ще буде. А поки що сформулюємо проміжні висновки щодо літньої міграції. Найактивнішим на ринку виявився «Геліос», проте зима навчила нас, що харків’яни можуть навіть за очевидного посилення у підсумку послабитися. Тож поки що відзначимо «Буковину», «Арсенал» і «Ниву». Екс-львів’яни, котрі прийшли у Чернівці, здатні посилити команду, «нові каноніри» Проневич, Дмитро Антонюк та Степанчук теж можуть суттєво допомогти білоцерківцям. Досвідчений Остапенко та граючий Белмохтар, а також Новицький із Гетьманом, котрі регулярно грали у своїх попередніх командах, здатні додати нових барв у гру команди Федорчука.
Про старожилів ліги встигнемо поговорити уже по ходу сезону. Головне, що влітку ми нікого не втратили, а навпаки — ще й посилилися за іменами та титулами.
Першій лізі останнім часом щастить: то справді популярний і авторитетний «Чорноморець» сюди навідався, тепер же запорізький «Металург», який ніколи не вилітав, тут опинився.
