Один раз - випадковість Два - збіг Три - закономірність
Я не даремно почав розповіді про звітному поєдинку з цього епіграфа. Бо, як тільки прозвучав фінальний свисток, що сповіщає про закінчення гри, мимоволі подумалося: «Арсеналу» бажано не проводити домашні матчі в День міста. Адже ще жодного разу «каноніри» на День народження Білої Церкви не подарували місту перемогу. Тільки два нічийних результати (хоча обидва рази «Арсенал» був ближче до перемоги, ніж їхній суперник) і одна поразка. Згадайте, як це було:
13 вересня 2009. День міста Біла Церква.
«Арсенал» - «Зірка» - 0:0. Випадковість.
Білоцерківці володіли перевагою практично протягом усього матчу. Але не змогли втілити його в забиті м'ячі.
18 вересня 2010. День міста Біла Церква.
«Арсенал» - «Динамо-2» - 0:2. Збіг?
Кияни володіли перевагою практично протягом усього матчу і двічі зуміли втілити свою перевагу в забиті м'ячі.
10 вересня 2011. День міста Біла Церква.
«Арсенал» - «Геліос» - 1:1. Закономірність!
Що ж, приступимо до опису і цієї гри...
...Схоже, що нині «Арсенал» всерйоз став схильний до нічийного синдрому. Якщо в шести стартових турах білоцерківська команда здобула п'ять перемог і зазнала однієї поразки, то останні чотири матчі «каноніри» незмінно закінчували внічию. Але всім давно вже відомо: нічия-нічиїй рознь. Виїзні мирові з чернівецької «Буковиною» і кримським ПФК «Севастополь» білоцерківськими вболівальниками були сприйняті як результат позитивний. А от домашні нічийні результати з «Кримтеплицею» і «Геліосом» шанувальники «Арсеналу» навряд чи віднесуть до активу команди. Адже як в одній, так і в другій грі у «канонірів» були всі шанси вирвати перемогу. Були, але, на жаль... Результат, як кажуть, на табло...
Наставник «Арсеналу» Ігор Артимович виставив на матч проти «Геліоса» оптимальний склад, який став уже традиційним. У оборонних редутах були задіяні Стоян, Лебединець, Налигач і Гонщик, роль опорного півзахисника була відведена Проневич, фланги були за Рибковський і Степанчук, Костюк розташувався в центрі півзахисту, вперед був висунутий Постолатьєв, під ним грав Леонов.
Виконуючий обов'язки головного тренера «Геліоса» Володимир Шеховцев, через травми не міг розраховувати відразу на трьох гравців основи - Хромих, Буличева і Лозового. Їхнє місце в стартовому складі зайняли Корольчук (лівий фланг півзахисту), Кікоть (правий фланг півзахисту), Борзенко (правий захисник). Крім останнього місце в обороні харківської команди було відведено Деркачу, Лобойко і Гальчук. Кривошеєв - «опорник», Качур - грав на вістрі атаки, трохи нижче осіли Задоя і Кандауров.
«Каноніри», на правах господарів, з перших хвилин матчу спробували заволодіти ініціативою, і вже хвилині до десятої вони досягли бажаного: хоч і невелике, але все ж ігрове і територіальну перевагу були за «Арсеналом». Білоцерківці, йдучи вперед як обома флангами, так і центром поля з кожною новою атакою все ближче і ближче підбиралися до воріт суперника. І незабаром Павло Рибковський, отримавши пас з глибини поля, вискакував сам на сам з воротарем «Геліоса», але в останній момент захисник гостей Сергій Лобойко в підкаті вибив м'яч з-під ноги білоцерківського хавбека на кутовий. Непогано попереду чіплялися за м'яч і Костюк з Постолатьєвим. Від першого загроза в основному виходила після розіграшу штрафних ударів. Кілька разів із цього стандартного положення Сергій пробивав по воротах противника, направляючи при цьому м'яч у різні точки. І кожен раз страж воріт харківських Денис Сидоренко відводив загрозу від своїх володінь. Постолатьєв же був гарний у боротьбі за верховий м'яч. Як завжди активно провів поєдинок і Дмитро Леонов, який брав участь мало не в усіх атаках своєї команди. Небезпечними були штрафні удари і в його виконанні. Після одного з таких «стандартів» м'яч пролетів в небезпечній близькості від штанги харківських воріт. А під кінець першого тайму, Дмитро цілком міг поповнити черговим м'ячем свій голеодорскій запас і вивести свою команду вперед, але з вигідної позиції пробив повз ворота. До того часу команди вже встигли обмінятися забитими м'ячами.
За іронією долі рахунок у матчі відкрив вихованець білоцерківського футболу, нині виступає за «Геліос» Олексій Кривошеєв. Грамотно підключившись до атаки, він ударом з-за меж штрафного майданчика буквально вколотив м'яч у дальній кут. Таким ось вийшов подарунок від корінного білоцерківця своїм землякам на День міста.
У ролі команди, що відіграється, «Арсенал» пробув всього лише п'ять хвилин. Статус-кво у матчі «каноніри» відновили після того, як метрах у 20-ти в ворота «Геліоса» був призначений штрафний удар. М'яч після удару Леонова потрапив у «стінку» і першим біля «шкіряного сфери» опинився Володимир Постолатьєв - обвідний удар і рахунок в грі знову рівний.
Перші хвилини другого тайму були діаметрально протилежними початку гри: як тільки прозвучав свисток «Геліос» спробував узяти в щільну облогу ворота господарів. Та ось тільки запала харків'янам вистачило ненадовго. Але й за цей час Качур і Корольчук встигли трохи полоскотати нерви білоцерківським уболівальникам.
У відповідь «каноніри» не просто відсунули гру від своїх володінь, а й створили біля протилежних воріт кілька дійсно небезпечних моментів. Спочатку Євген Шупік (який на цей раз вдало вписався в хід поєдинку) пробивав головою - неточно, потім Рибковський виводив на побачення з Денисом Сидоренко Володимира Постолатьева - харківський воротар випередив білоцерківського нападаючого. А ще через кілька хвилин уже сам Рибковський пробивав з гострого кута - м'яч пройшов у лічених сантиметрах від штанги. Небезпека в собі таїли і кутові удари, подані білоцерківці. Після одного з таких «стандартів» до успіху був близький Лебединець, але Лобойко блокував удар капітана «Арсеналу».
«Геліос» при першій же можливості від оборони швиденько намагався переходити в атаку. А в середині другого тайму гості серйозно насіли на ворота «Арсеналу». Зокрема вийшовший на заміну Тарасенко міг забити другий гол, проте на дорозі м'яча, що летів у «дев'ятку», став Кирило Суслов. Але по-справжньому гольові епізоди виникали все ж біля воріт «сонячних». Чого вартий тільки штрафний удар метрів з 25-ти у виконанні Шупика. М'яч, здавалося, перетне лінію воріт, проте кіпер гостей продемонстрував класну реакцію і врятував свою команду. Гольовим був і момент, коли Постолатьєв вивів на ударну позицію Леонова, та тільки хавбек «канонірів» було відтиснути від м'яча захисником харків'ян Борзенко. Ну а найреальніший шанс принести своїй команді перемогу був у Володимира Постолатьева. Спочатку він головою пробив трохи вище поперечини, а потім намагався вразити ворота з району одинадцятиметрової позначки. Удару форварда не вистачило кілька сантиметрів, щоб змусити стадіон вскочити в радісному екстазі.
Кінцівка матчу пройшла на зустрічних курсах. Моменти, які з певною натяжкою, але все ж можливо назвати небезпечними, по черзі виникали біля обох воріт. Та ось тільки забитих голів глядачі більше так і не побачили.
Отличная у нас крманда!!! Задачи выхода нет,за то регулярно нервы портит тем у кого она поставленна:)))))))))) Вы посмотрите среди каких ЗУБРОВ мы держимся на 3 месте...Молодцы!!!
Согласен... Но команда же и не проигрывает!!! Да и на сколько извесно всем,у команды задача 7 место.Так что по моему выступает она очень и очень даже не плохо!!!!!!!!! Так что давайте будем поддерживать её всеми силами...
Голи: Постолатьєв (35) - Кривошеєв (30).
