За кілька днів до початку поєдинку в Харкові між «Геліосом» та «Арсеналом» я випадково на вулиці зустрів начальника білоцерківської команди Олега Сокирка. У бесіді, що зав'язалася, ми торкнулися теми нереалізованих пенальті (нагадаємо, в цьому сезоні «каноніри» реалізували лише один з п'яти одинадцятиметрових ударів). - Кирило у нас наступну «точку» буде бити, - жартома сказав Олег, маючи на увазі стража білоцерківських воріт Кирила Суслова.
З моменту нашої розмови минуло всього лише кілька днів і, здавалося б, безневинний жарт з усією серйозністю втілився в життя. Коли в кінцівці другого тайму матчу «Геліос» - «Арсенал» івано-франківський арбітр Юрій Синишин, після фолу на Сергія Алексанова, вказав на одинадцятиметрову позначку - до м'яча підійшов білоцерківський голкіпер і класним ударом, фактично по центру, зрівняв рахунок в поєдинку. Ну чим не привід для інтерв'ю? Тим більше, що в українському чемпіонаті воротарі забивають голи не так вже й часто. Свою ж розмову з Кирилом я почав з того, що повідав йому про бесіду з Олегом Сокирко, викладену вище:
- Після домашнього матчу з «Севастополем», коли на останній хвилині ми не змогли реалізувати одинадцятиметровий удар, - говорить голкіпер «Арсеналу», - вся наша команда перебувала в засмучених почуттях. А якщо говорити відверто, то ми були просто «вбиті» тим, що трапилося. Адже в цьому сезоні ми з п'яти пенальті змогли реалізувати лише один. До того ж кілька нереалізованих «пеналів» позначилися на результатах матчів (домашні гри проти «Кримтеплиці - 0:0, ФК« Севастополь - 0:1 - прим. авт.). Щоб якось згладити ситуацію і вивести хлопців з шоку, я, при вході в роздягальню пожартував, що наступний пенальті буду пробивати саме я. І якщо вже не заб'ю, то буде не так прикро. Я ж все-таки воротар, а не польовий гравець.
- Але як показали події на полі, пенальті ти б'єш досить класно.
- Та воно само собою так якось вийшло. Спочатку хотів пробивати Діма Проневич, але коли побачив що я біжу до штрафного майданчику суперника, без проблем передав право удару мені. Згадав, напевно, мій жарт в роздягальні. А може просто побачив упевненість в моїх очах. Та й інші наші хлопці сказали: «Іди, Кирило, бий!».
- Момент удару пам'ятаєш чітко?
- У момент удару я чітко пам'ятав лише одне: головне - потрапити у ворота.
- І ти справді потрапив...
- Я вдарив «на силу». Такий удар завжди незручний для воротарів - м'яч проходить між ногою і рукою.
- Ти вже говориш як справжній пенальтист.
- Я говорю як голкіпер, якому частіше доводиться приймати одинадцятиметрові удари, ніж їх пробивати.
- Кирило, перед пенальті ти про щось перемовлявся зі своїм колегою з «Геліоса». Про що говорили, якщо не секрет?
- Так там не тільки з ним, там ще й з суддею розмова була. З арбітром говорили про те, чи було порушення правил чи ні і чи можна його трактувати як фол останньої надії. А Руслану Зарубіну я сказав, що йому сьогодні не пощастило, так як прийшла моя черга бити пенальті (сміється). А якщо серйозно, то, слава Богу, що мені вдалося його реалізувати. Як я вже сказав вище, з реалізацією одинадцятиметрових ударів у нас просто біда. Дуже сподіваюся, що після мого удару це закляття нереалізованих «пеналів», з нас спаде.
- Я так розумію, що надалі ти більше не збираєшся підходити до одинадцятиметрової позначки?
- Якщо у когось із наших хлопців буде впевненість, що він зможе реалізувати пенальті - нехай б'є. Я за цим не женуся. Але якщо партнери по команді мені знову довірять пробити, і я буду відчувати впевненість у своїх силах, то, звичайно ж, я проб'ю. Заб'ю, так заб'ю. Ні, то ні. З мене попит буде не такий, як з інших хлопців. Воротар же...
- До речі, а чи можеш ти прямо зараз, не замислюючись, назвати воротарів-пенальтистів?
- (Пауза після запитання не склала і частки секунди) Це Ліусом Чілаверт, воротар бразильського клубу «Сан-Пауло» Рожеріо Сені. А серед наших - голкіпер луцької «Волині» Михайло Бурч, а також мій рідний брат - Олег Суслов, коли він ще грав в одеському «Чорноморці», то, по-моєму, двічі з точки перегравав своїх колег.
- А в твоїй кар'єрі, це який гол?
- Також другий. Але перший я забив ще тоді, коли грав на юнацькому рівні. Серед професіоналів це мій гольовий дебют.
- Хто тебе привітав з цим успіхом?
- На полі всі наші хлопці, в роздягальні весь тренерський склад «Арсеналу». Потім зателефонувала і привітала кохана дружина Олена. До речі, після гри з «Севастополем», повертаючись додому, я сказав дружині, що якщо буду бити пенальті і заб'ю його, то гол присвячу саме їй.
Та й ти, Андрію, вчора (розмова відбувалася 22 квітня) одним з перших також подзвонив і привітав. Вистачає вітальних дзвінків від друзів, рідних і близьких й сьогодні.
- Кирило, ми вже неодноразово згадували, що з реалізацією пенальті у «Арсеналу» є певна проблема. Як думаєш, з чим вона пов'язана?
- Пенальті - це те ж стандартне положення, тільки більш небезпечне. У нас в команді є люди, які на тренуваннях спеціально відпрацьовують кутові і штрафні удари, а от штатного пенальтиста, як такого, у нас, на жаль, немає. Коли під час поєдинку у ворота нашого суперника призначається одинадцятиметровий удар, до м'яча підходить та людина, яка відчуває впевненість у своїх силах. Але часто трапляється, що люди з «точки» любо б'ють мимо цілі, або воротар суперника рятує свою команду. Думаю, що цьому «стандарту» на тренуваннях потрібно присвячувати більше часу.
- Кирило, за годину до дзвінка тобі, прочитав не тільки звіт про вашу гру, але й післяматчеві інтерв'ю на офіційному сайті «Геліоса». Так там прямо написано, що суддя просто-напросто придумав цю «точку». Хотілося б почути твою думку.
- Мені важко щось сказати з цього приводу, тому що від моїх воріт чітко не було видно, що там відбулося насправді. У вівторок будемо детально розбирати харківський поєдинок, ось тоді й можна буде сказати щось конкретне. Хоча відразу ж після матчу Сергій Алексанов сказав, що контакт з ним був, тобто проти нього все ж порушували правила.