Це дійсно була класна гра: швидкісна, комбінаційна, динамічна, двосічна з рівними шансами на успіх. Думаю, що за своєю драматургією, напруженням пристрастей і вибухом емоцій, звітний матч мало чим поступався не тільки головній зустрічі цього туру між ужгородським «Закарпаттям» і запорізьким «Металургом», а й багатьом принциповим поєдинкам в елітному дивізіоні. Словом, саме такий футбол і подобається уболівальникам: привертає увагу і тримає в напрузі з першої до останньої хвилини. Та хіба тільки вболівальникам? Тренерам така гра також доводиться до вподоби. Саме це на післяматчевій прес-конференції підтвердили і наставник алчевської «Сталі» Анатолій Волобуєв і рульовий білоцерківського «Арсеналу» Ігор Артимович. Об'єднало їх те, що вони обидва залишилися задоволені змістом гри своїх команд. А ось з приводу підсумкового рахунку у кожного з наставників, із зрозумілих причин, настрій був різний...
Переходячи безпосередньо до самої гри, варто відзначити, що порівняно з минулим поєдинком проти бурштинського «Енергетика», в стартовому складі «канонірів» тренерський штаб білоцерківського клубу справив всього лише одну заміну. Зате в розстановці гравців рокіровки були більш суттєві. Отже, у зустрічі зі «Сталлю» місце у воротах зайняв Кирило Суслов, пару центрбеків традиційно склали Олександр Лебединець та Сергій Малий, місце правого захисника було за Владиславом Налигачем, а ось на лівий фланг оборони замість Вадима Гонщика з опорної зони був переведений Дмитро Антонюк. Таким чином, в цьому поєдинку функції опорного півзахисника виконував один Дмитро Проневич. На правому фланзі півзахисту традиційно розташувався Павло Рибковський, на лівому - вищезгаданий Вадим Гонщик. На вістрі атаки був висунутий Сергій Алексанов, а ось під нападаючим розташувалося відразу два гравця - Дмиро Леонов і Володимир Ординський. При обороні Дмитро з Володимиром відтягувалися трохи назад, при атаці - висувалися вперед.
Що стосується стартового складу «Сталі», то у них, порівняно з минулою грою проти охтирського «Нафтовика-Укрнафта», в «основі» також відбулася лише одна заміна. Замість Євгена Одинцова на поле з перших хвилин з'явився Віталій Грицай. Розстановка ж підопічних Анатолія Волобуєва виглядала наступним чином: у воротах - Андрій Комарицький, лінію оборони склали Віталій Романюк, Сергій Колесниченко, Петро Опарін і Сергій Чеботаєв. За опорну зону були відповідальні Роман Мироненко і Юрій Батюшін. Фланги півзахисту борознили Руслан Степанюк і Бюрнель Окана-Стазі, під нападаючим грав Віталій Грицай, місце єдиного форварда зайняв Олександр Акименко.
Початок поєдинку для господарів вийшов краще й не придумаєш - заволодівши невеликою перевагою ледь не зі стартовим свистком, «каноніри» вже на сьомій хвилині зуміли відкрити рахунок. Отримавши м'яч, стоячи спиною до воріт, Сергій Алексанов (забігаючи трохи наперед, варто зазначити, що білоцерківський форвард в цьому матчі був кращим гравцем у складі «Арсеналу) не просто зумів обробити «шкіряний снаряд» в оточенні двох захисників, але і точно пробити з розвороту. М'яч влетів у ворота, немов більярдна куля в лузу: красиво і точно в ціль. Минуло зовсім небагато часу, і Алексанов на свій рахунок міг записати і другий гол. Але після прекрасної навісної передачі у штрафний майданчик, білоцерківського нападаючого, який готувався головою переправити м'яч у ворота, на частку секунди випередив алчевський захисник.
«Сталь», прийшовши до тями від стартового натиску «канонірів» хвилини до п'ятнадцятої, зуміла не просто вирівняти гру, але і відновити рівновагу в матчі. Ювелірною фланговою передачею партнерів скористався Олександр Акименко, якому і робити-то більше нічого не довелося, як просто підставити ногу і спрямувати «шкіряний снаряд» у ворота господарів.
Успіх окрилив гостей. І невдовзі вже вони стали нав'язувати «канонірам» свій сценарій гри. І хоча алчевці більше часу проводили в атаці, створити що-небудь небезпечне біля володінь Кирила Суслова їм не вдавалося. Запам'ятався лише штрафний у виконанні конголезького легіонера Окана-Стазі - м'яч пролетів над штангою білоцерківських воріт. Білоцерківці ж не стали розмінюватися на дрібниці. Вони не створювали біля володінь алчевського капітана небезпечні моменти, «каноніри» просто взяли і під завісу першого тайму забили у ворота суперника другий гол. Відзначився, зігравши на випередження, Вадим Гонщик. Успіх настільки обрадував білоцерківського півзахисника, що той своїм щастям побіг ділитися до місцевих ультрас і в радісному пориві заскочив до них на сектор, де відразу ж потрапив у обійми відданих вболівальників «Арсеналу». Та ось тільки арбітр зустрічі не розділив радості Вадима та після повернення того на поле «запалив» над ним «жовте світло».
Другий тайм на голи і небезпечні моменти видався куди більш щедрим. Гра пішла на зустрічних курсах, на небезпечний випад одних, інші відповідали не менш гострою контратакою. Непогано у «Сталі» штрафні удари виконував Окана-Стазі. Після одного з таких «стандартів» (рахунок на той час вже був рівний) лише блискавична реакція білоцерківського воротаря Кирила Суслова врятувала «Арсенал» від третього пропущеного гола. У господарів же до успіху були близькі Сергій Алексанов і Павло Рибковський, але після їх ударів обидва рази добре зіграв воротар, а за сумісництвом і капітан «Сталі» Андрій Комарицький. Не відставали від своїх партнерів і Дмитро Леонов з Володимиром Ординським. Але і на їхньому шляху тріумфу ставав страж алчевських воріт. Білоцерківський же голкіпер, хоч і демонстрував добротну гру, від другого пропущеного гола, після підступного удару з-під захисників Антона Поступаленко, свою команду врятувати не зміг.
Незабаром білоцерківська торсида початку гучно скандувати: «Вася-Вася», вимагаючи від тренерського штабу «Арсеналу» випустити на поле їхнього улюбленця, нападаючого Василя Товкацький, який у минулій домашній грі з «Титаном» також вийшов на заміну і забив переможний гол. Наставники «Арсеналу» пішли назустріч своїм шанувальникам і під гучні овації Василь Товкацький вийшов на поле. Форварду знадобилося всього лише шість хвилин, щоб виправдати надії і сподівання місцевих глядачів. Відгукнувшись на передачу Сергія Алексанова, Товкацький увійшов у штрафний майданчик суперника і з гострого кута вразив ціль. Радості білоцерківських вболівальників не було меж. Схоже, що Василь стає таким собі джокером головного тренера «Арсеналу» Ігоря Артимовича. Наставник знає потрібний час, коли Товкацький необхідно випустити на заміну, форвард знає потрібне місце на полі, в якому йому необхідно опинитися.
Не минуло й двох хвилин, як він і зовсім міг повалити місцевих любителів футболу в дикий екстаз. Викотившись разом з Алексановим на рандеву з алчевським воротарем і двома захисниками, Товкацький не став сам пробивати, а вирішив віддати борг партнеру та переадресував м'яч йому. Але другий білоцерківський нападаючий до «шкіряного снаряда» просто не дотягнувся.
На відіграш гості кинули великі сили. Ворота «канонірів» просто таки захлеснула хвиля алчевських атак. При першій же можливості підопічні Анатолія Волобуєва намагалися пробивати по цілі. Та ось тільки по-справжньому небезпечних моментів створити біля володінь Суслова гості до самого фінального свистка так і не змогли. «Арсенал» же, незважаючи на те, що велику увагу в них було сконцентровано на обороні, примудрявся проводити блискавичні контрвипади, а деякі з них цілком могли закінчитися взяттям воріт. Однак спочатку Олександр Лебединець, а потім і Сергій Алексанов пробили в небезпечній близькості від штанги. І хоча рахунок в грі «канонірам» збільшити так і не вдалося, все одно білоцерківські уболівальники залишилися задоволені: феєрична, гарна, а головне така потрібна перемога в епохальний свято День Перемоги...
P. S. Незважаючи на позитивний результат, в бочці з медом є і чимала ложка дьогтю. Для двох Дмитрієв - Леонова і Антонюка жовті картки у матчі зі «Сталлю», стали фатальними. І тепер тренерському штабу білоцерківського клубу доведеться шукати їм на наступний поєдинок гідну заміну. Здається, що на фланзі оборони Антонюка може без проблем замінити Максим Стоян, а ось підшукати заміну Леонову буде куди важче. Швидше за все, на його позиції зіграє Володимир Ординський. Але як воно буде насправді, покаже вже найближча гра в Донецьку проти «Олімпіка».
Молодцы ребята! Порадовали победой в такой "великий" день!
Игрой, командой, болельщиками, ультрас - очень доволен! Все было просто замечательно.
Одно было жалко, что у нас не любят афроамериканцев( Да, парень разбил брову нашему игроку, но он извинился, да еще и провел за поле... Жаль, что расизму у нас не скоро придет конец.
Молодци, сыграли хорошо, порадовали! Насчёт судьи полностью согласен, только после картошки он ещё и бутылочку оприходовал, его некоторые решения это просто нечто!!!!
Игра очень понравилась!! Спасибо!!! Я так болел, что чуть голос не сорвал! Единственное, меня убил ближний к трибуне Лайнсмен. Было ощущение, что он перед игрой гектар картошки сам посадил.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Голи: Алексанов 7, Гонщик 40, Товкацький 66 - Акименко, 15, Поступаленко, 53.
