«Матч нереалізованих можливостей для «Говерли-Закарпаття» або бенефіс білоцерківського воротаря Кирила Суслова», - саме так можна було б охарактеризувати звітний поєдинок. Ужгородці в цьому матчі мали щонайменше три можливості засмутити не тільки «Арсенал», а й усіх його шанувальників. Однак самовіддана та наднадійна гра вартового білоцерківських воріт не дозволила вже повпреду української Прем'єр-Ліги поповнити свій очковий багаж черговими трьома балами.
Та й не тільки Кирило, вся білоцерківська дружина проявила в цьому поєдинку свої найкращі бійцівські якості й дала справжній бій кращій команді першого дивізіону. На відміну від минулого матчу, коли коло виконавців через травми та дискваліфікації у головного тренера «Арсеналу» Ігоря Артимовича було обмеженим, у цій грі він зміг випустити на поле практично оптимальний склад. Місце у воротах зайняв Кирило Суслов, пару центрбеків як завжди складали Олександр Лебединець та Сергій Малий. Місце правого захисника було за Максимом Стояном, лівого захисника грав Владислав Налигач. В опорній зоні звично діяли два Дмитра - Проневич і Антонюк. На правому фланзі півзахисту традиційно розташувався Павло Рибковський, на лівому універсальний Вадим Гонщик. На вістрі атаки був висунутий Сергій Алексанов, під нападаючим як завжди грав Дмитро Леонов.
Тренерський штаб ужгородського клубу, незважаючи на те, що цей матч уже не мав для них ніякого турнірного значення, задіяв у звітному протистоянні всіх своїх основних гравців. За останній рубіж футбольного поля у «Закарпаття» відповів капітан команди Олександр Надь. Лінію оборони склали Андрій Грінченко, Павло Щедраков, Євген Єлісєєв та Віталій Комарницький. Функції опорного півзахисника були покладені на Миколу Гибалюка. За правий фланг півзахисту відповідав Олександр Ситник, ліву бровку борознив Дмитро Трухін. Олександр Косирін грав яскраво вираженого форварда, ролі «піднощиків снарядів» в цьому матчі дісталися Антону Муховикову та Станіславу Печонкіну.
Вже з перших хвилин матчу обидві команди взяли високий темп гри. Про таке початку прийнято говорити «розвідка боєм» у виконанні обох суперників. Атакуючи великими силами, обидві команди намагалися намацати слабкі місця в грі один одного, тому в центрі м'яч практично не затримувався. Гра йшла від воріт і до воріт. «Арсенал» намагався нагнітати обстановку біля воріт суперника за рахунок своєї улюбленої зброї - стандартних моментів. «Говерла-Закарпаття» намагалася при мінімальній кількості торкань м'яча, якнайшвидше доставити «шкіряний снаряд» до протилежного кінця поля. Однак, незважаючи на такі активні дії, небезпечних (не те, щоб гольових) моментів у перші двадцять хвилин матчу ні у володіннях Кирила Суслова, ні біля «рамки» Олександра Надя створено не було. Зате хвилини з 23-ої небезпека почергово стала виникати на різних кінцях футбольного газону. Почалося все з того, що Павло Рибковський як на блюдечку виклав м'яч під удар Дмитру Леонову, однак в одного з кращих білоцерківських голеодорів «постріл» прийшовся поруч зі штангою. Буквально через пару хвилин «пожежа» виникла біля воріт господарів. І будь Антон Муховиков трохи спритнішим, він обов'язково логічно б скористався ювелірною подачею Олександра Косиріна. А так ужгородський хавбек забарився з ударом, і такий, здавалося б, перспективний момент був упущений.
«Арсенал» не змусив себе довго чекати з відповіддю. За допомогою улюблених стандартних положень, «каноніри» змусили ужгородську захист попрацювати на повну потужність. Спочатку після кутового Сергію Малому не вистачило зовсім трохи, щоб дотягнутися до м'яча і завдати прицільного удару по воротах суперника. Пізніше, після штрафних ударів виконаних Дмитром Проневичем, «рамці» гостей по черзі погрожували Олександр Лебединець та Дмитро Антонюк. І в першому й у другому випадку м'яч став хоч і не легкою, але все ж здобиччю ужгородського воротаря.
Вже не знаю, що в перерві говорив своїм підопічним Олександр Севідов, але в другому таймі гості значно додали в плані творення. Але зважаючи на те, що білоцерківський захист практично не давав можливості супернику наблизитися до своїх воріт, ужгородці почали віддавати перевагу дальнім ударам. Та ось тільки «постріли» Андрія Грінченка, Сергія Нудного, Антона Муховикова були явно «на силу», а не «на точність». Пізніше гості все ж знайшли можливість проникати в штрафний майданчик «Арсеналу» та розстрілювати ворота господарів з більш близької відстані. Однак голкіпер «канонірів» в цей вечір був просто чудовий. Кирило Суслов рятував свою команду просто в безнадійних ситуаціях. Станіслав Печонкін, а пізніше і Михайло Малин, здавалося б, били напевно, але в яку точку воріт не був би спрямований м'яч, всюди «шкіряний снаряд» «стикався» з білоцерківським голкіпером. Ну а найреальніший шанс принести своїй команді перемогу, упустили Олександр Косирін і Сергій Даниловський. Кирило Суслов «потягнув» що удар під поперечину Косиріна, що удар у лівий нижній кут Даниловського.
Не можна сказати, що в другому таймі «Арсенал» тільки те й робив, що оборонявся. Швидко розіграні багатоходові комбінації, блискавичні контрвипади на ворота суперника, як центром поля, так і обома флангами у них були. Та ось тільки що з них толку, якщо з завершальним ударом «каноніри» мали проблеми? А без точного завершального удару немає і гола. Хоча нічийний результат в цьому поєдинку, по-моєму, став закономірним результатом як для однієї, так і для іншої команди...
Замість епілогу: Матчем з ужгородцями в Білій Церкві відгриміли футбольні баталії нинішнього чемпіонату. І хоча гравців «Арсеналу» чекає ще один непростий вояж до Кіровограда, на поєдинок проти тамтешньої «Зірки», деякі висновки з приводу виступу білоцерківської команди в звітному сезоні можна зробити вже сьогодні. І звучати ці висновки будуть лаконічно, але правильно:
- Молодці, - саме так хочеться сказати всім футболістам і тренерському штабу білоцерківського клубу. Адже, незважаючи ні на що, вони протягом всього чемпіонату демонстрували хорошу, видовищну, а головне стабільну гру. (Про кілька провальних поєдинках сьогодні згадувати ох як не хочеться). Захопивши лідируючі позиції на турнірному п'єдесталі вже з самого початку чемпіонату, підопічні Ігоря Артимовича нижче п'ятого місця практично не опускалися. І після двох попередніх сезонів, коли «каноніри» фінішували на дев'ятому місці, можна сміливо стверджувати, що завдання на цю першість «Арсенал» не просто виконав. Він його перевиконав. А тому, хотілося б від імені всіх білоцерківських вболівальників, подякувати команді за цей, безумовно, успішний сезон.
- Дякую Вам, хлопці! У наступній першості чекаємо від Вас приблизно такого ж результату. А якщо ви замахнеться на куди більш значиме досягнення, ми, білоцерківські уболівальники, заперечувати не будемо...
«Арсенал»: Суслов, М. Стоян, Лебединець, Малий, Налигач, Рибковський (Степанчук, 73), Проневич, Гонщик, Антонюк (Коваленко, 87), Алексанов (Ординський, 90 +1), Леонов.
