…І навіть незважаючи на підсумковий результат звітної зустрічі, можу з упевненістю сказати: пауза в чемпіонаті, що виникла через проведення кубкових поєдинків, пішла підопічним Ігоря Артимовича на користь. Так, білоцерківці в четвертий раз поспіль у домашніх стінах зазнали поразки, проте їх зміст гри, в порівнянні з попередніми програними матчами, хоч і незначно, але все ж покращився. У зустрічі з кіровоградцями «Арсенал» (нехай і не весь матч, а лише епізодично) нагадував самого себе зразка минулого сезону. Знову з’явилася гострота після розіграшу стандартних положень, знову з’явилися швидкі розіграші м’яча в центрі поля, знову з’явилися стрімкі рейди обома флангами. І це все при тому, що на зустріч із «Зіркою» «каноніри» вийшли не в оптимальному складі. Через дискваліфікацію матч був змушений пропускати опорний півзахисник Дмитро Проневич. Через травму не допоміг допомогти «Арсеналу» ще один «опорник» Костянтин Коваленко. Та й решта гравців основного складу – Сергій Степанчук, Дмитро Леонов і Роман Степанков з різних причин цю гри починали з лави запасних…
Початок матчу став для «Арсеналу» чимось на кшталт холодного душу. Вже перша атака гостей стала результативною. Після стрімкого рейду правим флангом послідував навіс у штрафний майданчик «канонірів», де швидше за всіх на м’ячі виявився Іван Рудницький. Удар головою й «шкіряна сфера» перетнула лінію білоцерківських воріт. А йшла тільки 25-та секунда зустрічі.
Незважаючи на запаморочливий дебют, господарям потрібно віддати належне: вони не знітилися, не зневірились. Зібравши волю в кулак, підопічні Ігоря Артимовича великими силами пішли вперед. Деякий час у них пішов «на пристрілювання» (з дальньої та з середньої дистанції удари по кіровоградським воротам наносили Рибковський, Кікоть і Дячук-Ставицький), а на 23-й хвилині «каноніри» досягли бажаного результату. Блискавично розіграну комбінацію ударом по воротах завершував Дячук-Ставицький. У неймовірному стрибку голкіперу «Зірки» Євгену Ширяєву вдалося відбити м’яч, та першим на добивання встиг Олег Шептицький, який без особливих проблем переправив "снаряд” у ворота гостей.
Уже й не знаю чому, але забитий м’яч дещо розслабив «канонірів», як наслідок кіровоградцям вдалося трохи притиснути господарів до їхніх воріт. І якби не розкішна гра на останньому рубежі білоцерківського голкіпера Кирила Суслова, на перерву «Арсенал» пішов би програючи в два м’ячі. Спочатку Кирило врятував свою команду після виходу з ним один на один Дмитра Осадчого, а через деякий час потягнув «мертвий» м’яч з-під поперечини, посланий Андрієм Бурдіяном після розіграшу кутового.
Мобілізувавшись, «каноніри» під завісу першого тайму самі мали три непогані можливості вразити ворота суперника, та ось тільки Андрій Кікоть пробив поруч зі штангою, м’яч після удару Павла Рибковського пролетів над поперечиною, а «постріл» Сергія Степанчука з великими труднощами парирував Євген Ширяєв.
Другу половину гри активніше провели господарі. Вони й атакували небезпечніше, і по воротах били більше. Ось тільки всі їхні удари, на превеликий жаль білоцерківських вболівальників, до категорії «небезпечні» при всьому бажанні віднести було не можна. Кіровоградці, зосередившись на обороні власних воріт, час від часу робили вилазки на протилежну сторону футбольного поля, проте створити що-небудь біля володінь Кирила Суслова вони не могли. У такому ключі гра тривала до 84-ї хвилини, якій і судилося стати переломною в цьому матчі. Під час однієї з контратак, Насибулін з гострого кута вривався у штрафний майданчик білоцерківців, йому назустріч вибіг білоцерківський голкіпер і… Я не беруся стверджувати, було там порушення чи ні, але після того як Кирило Суслов забрав у кіровоградського нападника м’яч, той опинився на газоні. Трохи затримавшись, арбітр все ж вказав на одинадцятиметрову позначку, а пенальті реалізував автор першого гола – Іван Рудницький.
Повівши в рахунку за шість хвилин до закінчення основного часу, гості своєю поведінкою відверто розчарували. Напевно, кожен з кіровоградських футболістів, які знаходилися на полі, вважав своїм обов’язком впасти (а була на те причина, чи ні – це вже питання десяте) на газон і залишатися в горизонтальному положенні якомога довше. Спочатку це викликало деяке роздратування. Потім же залишалося тільки посміхатися, дивлячись на те, як «вмираючий» гравець зривався та зі швидкістю справдешнього спринтера мчав по полю. Та й з поверненням м’яча супернику, після таких ось «порушень» гості також не поспішали. Чомусь… Для досягнення мети всі засоби хороші? А як же тоді широко пропагований у нас принцип «Fair Play»? А ніяк. Адже для досягнення мети всі засоби хороші!..