Генеральний директор ПФК Арсенал-Київщина Олександр Синьоокий проаналізував минулий сезон та розповів про подальші плани білоцерківців.

Білоцерківський клуб колись стрімко увірвався до професіонального футболу України, максимально швидко пробившись у першу лігу і ставши там міцним середняком. Утім, інвестор відмовився від клубу, певний час Арсенал перебував під опікою обласної федерації, але знайшлися люди, які змогли зберегти єдиний на той час професіональний клуб столичного регіону. Нині Арсенал-Київщина – скромний друголіговий клуб, який живе згідно своїх достатків, намагається розвивати маркетинг та інші перспективні напрями діяльності й вирізняється тим, що часто з його складу молоді гравці переходять у клуби вищих дивізіонів інших країн.

Як оцінюють у Білій Церкві передостаннє місце? Чому зіркові весняні новачки дозволили клубу лише тричі уникнути поразок? За рахунок чого, тим не менш, були обіграні навіть фаворити? Про все це говоримо з гендиректором Арсеналу-Київщини Олександром Синьооким.

– Олександре Вікторовичу, у другій лізі з’явилося чимало новачків, і багато з них відразу ж розпочали боротьбу за медалі. Збільшилася кількість учасників. Отже, турнір зростає й стає цікавішим?

– Так, однозначно. Якщо порівнювати з попереднім сезоном, то рівень другої ліги став значно вищим. Не в останню чергу, пов’язую це ще й із тим, що серед новачків були й команди із великих міст, обласних центрів, де значна глядацька активність – Чернівці, Рівне… Тобто, чемпіонат став цікавішим, і я поставив би його поруч із сезоном 2013/2014, коли другу лігу тільки-тільки об’єднали і кожен тур сприймався як одкровення.

– І яке місце в цьому оновленому друголіговому чемпіонаті було б справедливим для Арсеналу-Київщини?

– Звичайно, ми розраховували на більш високе місце. Але деякі фактори не дозволили бути вище, хоча по грі навіть із багатьма лідерами ми не виглядали настільки слабкою командою. Тож по ідеї мали бути вище, але деякі фактори (і, зокрема, суддівський) не дозволили бути там, де хотіли.

– Що найбільше турбувало ваш клуб цього сезону? Зі сторони здається, що Арсенал-Київщина має нарікати на велику кількість пропущених м’ячів, велику плинність кадрів та відносно невдалу гру на своєму полі.

– Не хочеться шукати якісь пояснення чи виправдання, і те, про що ви казали, мало місце. Але найбільше не сподобалася наша нестабільність, через що слідом за одним-двома хорошими матчами йшла серія невдалих. Пояснення тут одне – ресурси не дозволяють нам мати стабільну обойму 14-15 гравців, тому постійно варіюється склад, а через те, що було ще й багато карток, ми рідко грали основним складом. Хіба дві-три гри за сезон провели своїм бойовим складом. Іще одна причина нестабільності – у нас багато молодих, яким важко поки витримувати рівень весь час. Але працюємо на майбутнє, тож будемо підтягуватися.

– Попри передостаннє місце, Арсенал-Київщина кілька разів приємно здивував. Ви обіграли Скалу в Стрию, що мало кому вдається. А у Вереса взагалі відправили у відставку тренерський штаб. Який матч найбільше запам’ятався і сподобався вам у сезоні, що минув?

– Гадаю, що сильна гра нам вдалася вдома з Вересом. Хоча, якщо дивитися на наші набрані очки, то ми відбирали очки якраз у лідерів. Окрім Скали і Вереса, ще в Інгульця. Могли розраховувати на очки й у Петровому, але арбітр, який обслуговував два поспіль наших матчі, знайшов у них два вилучення і три одинадцятиметрових. І всі – спірні! Але це вже питання до комітету арбітрів – як таке трапляється, що арбітр, який призначає команді сумнівний пенальті, далі знову судить її проти лідера.

– Був і матч, який стоїть окремо за всю 10-річну історію вашого клубу. 0:8 в Кременчуку довго будуть пам’ятати. Що ж там сталося?

– Ми перед тим виграли 5:1 у сумської Барси, зрозуміли, що команда вже не посяде останнє місце. Напевно, хлопці несерйозно поставилися до гри й після провального початку нічого не змогли протиставити господарям.

– Що буде влітку з вашою командою? Наскільки великі втрати?

– У нас завершуються контракти з більшістю гравців, окрім п’яти гравців. Щоправда, з деякими із них можемо підписати нові угоди – вже є попередні домовленості. З дня на день маємо вирішити, з ким продовжимо контракт, а з ким попрощаємося. Можу припустити, що у деяких гравців – тих же Захаревича, Боровика – є вже пропозиції, і вони поїдуть на підвищення.

– Коли у вашій команді почали одночасно грати Шваб, Боровик, Бровко, Захаревич, здалося, що на білоцерківців чекає славна весна. Натомість – лише три рази ви уникли поразок. Чому так? Новачки прийшли в останній момент, не проходили зборів, і тому не змогли допомогти?

– Мені здається, що було дуже мало часу і у них, і у нас. Тому гравці, які прийшли, зіграли на емоціях. Не сказав би, що у них і нас були такі провальні матчі – окрім Кременчука – коли б ми програвали вчисту. Ми намагалися грати першим номером, не відбивалися, не відсиджувалися в обороні. Навіть згадати матчі, які програвали крупно – з Інгульцем, з Горностаївкою – у нас були шанси. Миру в штанги й поперечини влучали…

– Яким буде Арсенал-Київщина наступного сезону? Омолодженим, зі ставкою на місцевих, чи будете шукати таких гравців, як Омоко, Захаревич, Гетьман?

– Без таких неможливо – без них і молоді не будуть розвиватися. Тож, наскільки ресурс дозволятиме, намагатимемося набрати кількох досвідчених гравців.

– Микола Литвин залишається головним тренером?

– Поки залишається.

– Коли плануєте розпочати збори і де вони мають пройти?

– Якщо не буде неприємних несподіванок, то уже в 20-х числах червня розпочнемо роботу традиційно в Білій Церкві. У нашому розпорядженні – і поля, і спаринг-партнери. Тож нема сенсу витрачати кошти на роз’їзди.

– У вашого клубу завжди багато цікавих проектів – і студентська команда, і жіноча міні-футбольна, і дитяча академія сучасного типу, приглядалися ви й до нового турніру U-20. Що з цих проектів буде продовжено в новому році?

– Зараз маємо остаточно погодити з Білоцерківським національним аграрним університетом, чи ми продовжуємо проект зі студентською командою. Проект Арсік-club має працювати, спробуємо його ще більше різноманітнити. Що ж стосується нових турнірів, то ми колись хотіли заявитися на турнір U-19 Прем’єр-ліги, а от щодо U-20 ще вагаємося. У нас у складі інколи грає по 4-5 гравців у віці 20 років, тож ми ще думаємо, чи є сенс нам спеціально заявлятися на такі змагання.

– Ваш клуб повернув у професіональний футбол нігерійця Гаррісона Омоко, який п’ять з половиною років грав на аматорах. Задоволені співпрацею з екс-динамівцем, якому цьогоріч виповниться вже 35 літ?

– Задоволені. Були, звісно, сумніви щодо його фізичної готовності, однак Гаррісон на диво швидко набрав форму. Він був одним із найкращих у нашій команді, хоч вона й багато пропускала. Якщо Омоко не буде заперечувати, ми б хотіли продовжити з ним співпрацю. Сил, бажання й досвіду у нього більш ніж достатньо. А для молодих дуже потрібно, щоб поруч були такі майстри.

– У Гаррісона багато футбольних друзів. І якщо Ідахор нібито осів у Лондоні, то Юссуф і Окодува тут, на місці. Є така ймовірність, що вони візьмуть приклад з Омоко?

– Ми з ним жартували щодо цього, але має бути не лише наше бажання, але й гравців. Ми б з радістю їх повернули, однак чи підійдуть їм наші умови? Вважаю, що дозвіл грати в другій лізі легіонерам – великий плюс, бо такі гравці, як Омоко, піднімають її рівень.

– Бюджет вашого клубу зміниться цього літа – і чи в кращу сторону? Запитую для того, щоб дізнатися завдання Арсеналу-Київщини на наступний сезон…

– Зрозуміло, що завдання в українських реаліях відштовхуються від кошторису. А у нас так склалося, що кошторис зводиться в останню хвилину перед початком сезону. Нафантазувати можна багато чого, але важливо, як це потім втілювати в життя. Що ж до рівня бюджету… Хотілося б, щоб ми витримали хоча б рівень попереднього сезону. Бо хоч у нас кошторис і невеликий, але ми не маємо боргів. Зважаючи на те, що у нас немає підтримки міста й регіону і шукає спонсорів сам, я вважаю, що це вже дуже добре.

Артур Валерко, SportArena