«Арсенал»: Суслов, М. Стоян, Лебединець, Налигач, Антоненко, Ковельський (Вербний, 67), Коваленко, Леонов (Фурта, 90), Гудзікевич - к (Рибковський, 64), Огиря (Костюк, 57), Івашко (Товкацький, 84).
«Сталь»: Пилипенко, Романюк, Білий, Кондратюк, Чеботаєв, Гордя, Колесніченко, Гавриш, Окана-Стазі (Сікорський, 74), Нгаха, Палагнюк.
Попередження: Антоненко (25), Коваленко (53), Рибковський (72).
Так вже вийшло, що в цьому сезоні шляхи суперників перетиналися тричі. Спочатку була гра першого кола в Алчевську, де «сталевари» впевнено переграли «канонірів» з рахунком - 3:0. Потім (і знову в Алчевську) команди вже зустрічалися в рамках 1 / 16 фіналу розіграшу Кубка України, де «Сталь» знову взяла гору - 3:1. Зрозуміло, що бажання реабілітуватися у підопічних Ігоря Артимовича було великим. Тим більше що «Арсенал» знав як у себе вдома перегравати алчевців. Адже «Сталь» тим і пам'ятна «Арсеналу», що білоцерківці свою першу перемогу в першій лізі здобули саме над «сталеварами». Проте вже другий рік поспіль, на жаль для білоцерківських вболівальників, свій весняний цикл змагань «каноніри» починали за межами Білої Церкви ...
Незважаючи на те, що це була перша офіційна гра «Арсеналу» в нинішньому році, проблем (у першу чергу кадрових) напередодні звітного поєдинку у тренерського штабу білоцерківського клубу було предостатньо. Через ушкодження в матчі не змогли взяти участь двоє гравців основного складу - півзахисник Вадим Гонщик, а також центральний захисник, кращий бомбардир команди Сергій Малий. І хоча заміна їм знайшлася, по ходу гри їх відсутність явно відчувалося.
Цікаво, що з перших хвилин поєдинку обидві команди грали за однаковою схемою: 4-5-1. У білоцерківців в центрі оборони грали Олександр Лебединець і Владислав Налигач (екс - гравець «Сталі», який перейшов до «Арсеналу» під час нинішнього міжсезоння). Праворуч у захисті діяв Максим Стоян, ліворуч поновився після пошкодження Олександр Антоненко. Фланги борознили Юрій Ковельський (праворуч) і Станіслав Гудзікевич (ліворуч). Центр поля був відведений Костянтину Коваленку і Владиславу Огирі. Вперед був висунутий Руслан Івашко, а під нападаючим грав Дмитро Леонов. Хоча у всіх атаках він висувався вперед, і тоді первісна схема трансформувалася в 4-4-2.
У алчевців ж лінію оборону склали Сергій Чеботаєв, Богдан Кондратюк, Максим Білий та Віталій Романюк. На флангах діяли Окана-Стазі та Ігор Гордя, в центрі - Сергій Колесніченко та Віталій Гавриш, під нападаючим Нгаха Колінз і форвард Василь Палагнюк.
Плавно переходячи до опису самого матчу, варто відразу зазначити, що це була саме та гра, яка повністю підпадає під поняття - «весняний футбол»: невисокі швидкості, мінімум креативу і яких-небудь особливо осмислених ігрових комбінацій, невелика кількість не те щоб гольових , а навіть небезпечних моментів створених біля воріт один одного.
Перших двадцять хвилин матч гра в основному проходила в центрі поля, і, якщо признатися відверто, була малоцікавою. Добре, що хоч у другому відрізку першого тайму поєдинок дещо пожвавився. Спочатку з дальньої дистанції здорово приклався до м'яча конголезький легіонер алчевського клубу Окана-Стазі, а трохи пізніше вийшовши на ударну позицію, міг цілком розраховувати на успіх Василь Палагнюк, але як у першому, так і в другому випадку здорово зіграв страж білоцерківських воріт Кирило Суслов. «Каноніри» також спробували нагнітати обстановку біля воріт суперника. Де серед "канонірів" більше всіх досяг успіху капітан «Арсеналу» Станіслав Гудзікевіч. Спершу він пробив зльоту - але м'яч просвистів над поперечиною, потім, «накрутивши» у куті штрафного майданчика кілька суперників виклав м'яч під удар Руслану Івашко. «Постріл» білоцерківського нападника прийняв на себе один із захисників «Сталі». А незадовго до свистка на перерву невгамовний Гудзікевіч, звільнившись від опіки, знову спробував щастя ударом з середньої дистанції - на цей раз «шкіряний снаряд» пролетів поруч зі штангою.
У кінцівці першого тайму, шанс створити біля воріт супротивника це щось на кшталт гострого моменту, був наданий і алчевцям, коли «каноніри» порушили правила у небезпечній близькості від свого штрафного майданчика. Але «сталевари», здавалося б, таке перспективне стандартне положення, відверто запороли.
Другий тайм також не ряснів небезпечними моментами. «Сталь» з перших хвилин другої половини гри спробувала було диктувати «Арсеналу» свої умови, але номінальні господарі спробу гостей захопити ініціативу зарубали на корені. Хоча кілька ударів по воротах білоцерківців підопічним Анатолія Волобуєва все ж таки вдалося нанести (пробивали два Сергія - Чеботаєв і Колесніченко). Але голкіпер «канонірів» Кирило Суслов своєю грою довів, що не дивлячись на наявність в команді Мар'яна Марущака, тренерський штаб білоцерківського клубу не помилився, довіривши місце у воротах саме йому.
Цілком могли розраховувати на успіх і «каноніри», проте удар Павла Рибковського був хоч і ефектний (у падінні через себе), але не ефективний (голкіпер «Сталі» Анатолій Пилипенко без особливих зусиль накрив м'яч). Але найреальніший шанс відкрити рахунок у цьому весняному поєдинку мав Руслан Івашко, коли перебуваючи в вигідної позиції у штрафному майданчику суперника, не встиг замкнути філігранну флангову передачу Дмитра Леонова.
Кінцівка ж матчу знову ознаменувалася не особливо гострою боротьбою в центрі поля. Здавалося, що обидві команди влаштовує нульова нічия, і вони з нетерпінням чекали, коли ж прозвучить фінальний свисток.
На жаль, для білоцерковців реваншу так і не відбулося. Хоча нульова нічия, дивлячись на зміст гри обох команд, стало закономірним результатом цього матчу.
Андрій Варакін, спеціально для UA-футбол
