Як би не складалася вдало кар'єра будь-якого спортсмена, і як би його не любили уболівальники, все одно на підсвідомості кожного тягне в рідні краї. У схожій ситуації опинився і вихованець кримського футболу Дмитро Леонов.

У свої 23 роки хлопець вже встиг пограти у багатьох містах України, проте зараз знаходиться на порозі того, щоб повернутися ближче до будинку. У це міжсезоння екс-гравець білоцерківського «Арсеналу» пробував свої сили на зборах з «Карпатами», а тепер перебуває на перегляді в «Севастополі». З потенційним новачком «моряків» ближче познайомився кореспондент Football News Вадим Момотюк.

- Дмитро, в біографії кожного футболіста є людина, який заклав фундамент майбутньої кар'єри. Хто посприяв тому, щоб Ви стали професійним футболістом?

- Я виріс в Євпаторії. Любов до футболу ще в дитинстві мені прищеплював батько. Він сам займався футболом на аматорському рівні і постійно водив мене на матчі. Тато дуже хотів, щоб я став професійним гравцем і домігся істотних результатів у своїй кар'єрі. Та й мама у всьому мене підтримувала, вона була обома руками тільки «за». А коли я потрапив в сімферопольський інтернат, першим моїм тренером, з якого все і почалося, став Віктор Григорович Орлов. Вже потім у «Кримтеплиці» працював з Олександром Гайдаш, в красноперекопському «Хіміку» був під опікою Олександра Білозерського. Всі ці тренера передали мені величезний досвід, який я зараз намагаюся використовувати у своїй кар'єрі.

- У кожного юнака є улюблений клуб, яким він марить весь час. Футболку якої команди хотілося приміряти Вам?

- У дитинстві вболівав за «Манчестер Юнайтед», так як наприкінці 90-х вони були на виду, а зараз віддаю перевагу, на мій погляд, кращій команді світу «Барселоні». З українських команд завжди вболівав за рідну для кримчан «Таврію», а також за «Динамо», коли київською командою керував великий Лобановський.

- Відомо, що перші кроки у професійному футболі Ви почали робити у віці 16 років. Розкажіть докладніше, з чого починали, і яким був Ваш шлях?

- Пам'ятаю, коли мені було 16 років, подзвонив Олександр Гайдаш і запропонував спробувати себе у професійному футболі. Він тоді працював у команді «Ялос» з Ялти, яка на той момент вже зіграла перше коло. Як то кажуть, я припав до двору і зумів відразу ж завоювати місце в основному складі. Зіграв у загальній сумі 16 матчів, забив 1 гол, і вже в наступному сезоні пішов на підвищення - запросили в «Кримтеплицю». Команда з Молодіжного виступала в Першій лізі, і для мене це був новий етап у кар'єрі. За «тепличників» я зіграв 27 ігор і відзначився тричі.

- Потім була Одеса...

- Була. У «Дністрі» я отримав безцінний досвід. Грав небагато, в основному виходив на заміну. Чому? Тому, що на моїй позиції виступав Валентин Полтавець. Він тоді тільки пішов з «Чорноморця», і, доводячи всій Одесі, що його рано списали, демонстрував відмінну гру. Валентин класний футболіст! І я скоріше в нього вчився, ніж складав конкуренцію.

- Цікаво, що кожен рік Ви змінювали команду. Чому не затримувалися в одному клубі надовго?

- Скрізь різні причини. Одному наставнику я підходив по стилю гри, іншому ні. Тому змінював клуби, йшов в оренду, адже не можна стояти на місці. Я постійно шукав шляхи для професійного розвитку. Був ще приклад, коли клуб просто перестав існувати. Грав я за «Фенікс-Іллічівець», і виступали ми непогано, але в один момент не стало фінансування, і команда розвалилася.

- За ці роки Ви побували в багатьох командах і містах України. Як змінювалися Ваші погляди відносно рівня вітчизняного футболу?

- Можу з упевненістю сказати, що рівень кримського футболу нічим не гірше, ніж в інших містах Україні. Є Друга ліга, де команди слабший, і Перша ліга, де вже все на порядок сильніше. Про Прем'єр-лізі я взагалі мовчу, тут зовсім інший футбол.

- У минулому році Ви прийшли в білоцерківський «Арсенал» і відразу ж стали кращим бомбардиром команди. Що допомогло так швидко адаптуватися в новому колективі?

- Мене дуже добре прийняли в команді, підібрався дружний колектив, і тому ми так успішно почали виступати. Що стосується моїх бомбардирських показників, то просто опинявся в потрібний час у потрібному місці. Як кажуть, пішла гра, і я зміг реалізувати свої моменти. До того ж, постійно відчував підтримку з боку тренера, який вірив у мене. Віддячив йому голами і гольовими передачами!

- В «Арсеналі» Ви грали «під нападниками», в ролі атакуючого хава. Це Ваша рідна позиція?

- Так, хочеться грати в ролі атакуючого півзахисника, хоча свого часу тренери використовували мене і на флангах. Все залежало від тактики, і від міркувань наставника, тому опинитися на правому або лівому фланзі півзахисту для мене не дивина.

- У цьому сезоні «Арсенал» виступає досить вдало, займаючи на даний момент третій рядок у турнірній таблиці Першої ліги. Вважаєте, команда готова до підвищення в класі?

- Тут на першому плані буде фінансове питання. По-перше, для виступів у Прем'єр-лізі потрібне хороше і стабільне фінансування, а по друге, навіть якщо команда проб'ється в «еліту», обов'язково потрібно посилення складу. Всі гравці «Арсеналу», звичайно ж, хочуть потрапити в Прем'єр-лігу, але все буде залежати від президента клубу. Тільки він ставить завдання на сезон.

- Був момент, коли Ви усвідомили для себе, що готові грати в Прем'єр-лізі?

- Так, це сталося нинішньої зими. Я відправився на збір з «Карпатами», але зрозумів, що рівень Першої ліги істотно відрізняється від рівня Прем'єр-ліги. Тут потрібно адаптуватися і поступово звикати до майстерності суперника, до швидкостей, до вимог. У порівнянні з попередніми навантаженнями під час тренувальних зборів, це було для мене щось нове. Важко давалися фізичні випробування. Можливо, у випадку з «Карпатами» потрібно було більше часу. Ми зіграли лише один матч, в якому я не зміг повною мірою себе проявити.

- Які головні відмінності в організації тренувального процесу між «Карпатами» і «Арсеналом»?

- Не скажу, що в «Арсеналі» все так погано, там є два хороших поля, проте «Карпати» - це зовсім інший рівень. Видно, що тут інші фінансові можливості, а тому клуб може дозволити собі сучасні бази, поля та інші речі для якісного тренувального процесу.

- Як виник варіант з львівською командою?

- В кінці листопада мені зателефонував радник президента Юрій Михайлович Дячук-Ставицький і запросив на перегляд до «Карпат». Я прийняв пропозицію, адже хотів спробувати себе на цьому рівні. У Львові я пробув тиждень. Тренувався з першою командою, яка готувалася до гри з «Динамо». Мені сказали, що все добре і мене чекають на початку січня для проходження медогляду і підписання контракту. Просили, щоб я більше ні з ким не вів переговорів. Пройшовши медогляд, продовжував тренуватися з основою. Хоча до мене й ставилися як «до свого», з підписанням затягували. Я розумів, що тягнуть до спарингу з «Оболонню», щоб президент особисто всіх оцінив. Я вийшов в основі в парі з Лазаровичем. Після гри Юрій Михайлович повідомив, що президенту я не сподобався. Зла не тримаю, але неприємний осад все ж залишився. Напевно, це навіть на краще.

- Чому? Були пропозиції від інших клубів?

- Варіанти були, як з Україною, так і з-за кордону, але разом з моїм менеджером ми вирішили, що варіант з Карпатами для мене пріоритетний. Знаю, що пропонували перегляд у «Кривбасі» ще після нашого кубкового матчу, і «Оболоні». Кликав Шаран в «Олександрію». Вже після Львова дзвонили з «Чорноморця». Кілька місяців наполегливо запрошують два ізраїльські клуби: «Маккабі» Петах-Тіква і «Бейтар» Єрусалим.

- І який варіант Ви обрали?

- Порадившись з менеджером, вирішив повернутися в Крим. Зараз я перебуваю на перегляді в «Севастополі», і, скажу чесно, для мене це найоптимальніший варіант. Кримська команда ставить перед собою серйозні завдання, що дозволить рости разом з нею. У 23 роки дуже важливо мати ігрову практику і прогресувати. Я готовий завойовувати довіру тренерів і вболівальників «Севастополя»!

- Виходить, що Ви віддали перевагу команді на Батьківщині, з Криму?

- Так! Це зіграло, ключову роль у моєму виборі. Пропозиції від інших клубів були більш привабливі у фінансовому плані, але для мене це не головне. Мені буде набагато приємніше виступати в Севастополі, ніж за кордоном чи в іншому місті України.

- Як оцінюєте свою нинішню форму?

- Зараз не можу сказати, що готовий на всі сто відсотків, проте до початку другого кола ще близько двох місяців, а тому набрати потрібну форму, упевнений, ще встигну. У мене в «Арсеналі» був досить насичений сезон, після якого необхідно перевести дух і відновити кондиції.

- Не секрет, що саме завдяки Вам «Арсенал» зараз знаходиться в декількох кроках від підвищення в класі. Керівництво клубу виявляли бажання залишити Вас в команді?

- Мені запропонували продовжити контракт з «Арсеналом» ще півроку тому, але я не поспішав з рішенням. Багато розмовляв з тренером, і ми зійшлися на тому, що, якщо не буде хороших пропозицій від інших клубів, я залишуся в Білій Церкві.

- Не дивлячись на те, що в турнірній таблиці «Арсенал» знаходиться вище «Севастополя», Ви все-таки вибрали кримську команду...

- Просто севастопольці ставлять перед собою завдання виходу до Прем'єр-ліги, а для мене це дуже важливо. Тут створені всі умови для професійного зростання. До того ж, близькість до дому підкупила.

- Вважаєте, що кримській команді під силу закінчити сезон у першій двійці?

- Скажу так: якщо є хоча б маленький шанс, за нього потрібно чіплятися! Не хочу дивитися в турнірну таблицю, адже наше завдання залишається колишньою: виходити на поле і перемагати у кожному матчі. Якщо ми це зробимо, то «еліта» вітчизняного футболу від нас нікуди не дінеться.

- Кому будете присвячувати свої голи і перемоги?

- Раніше присвячував голи партнерам по команді, у яких було День Народження, або народилася дитина. Якщо, я підпишу контракт, і буду забивати за «Севастополь», то неодмінно буду розділяти нашу радість з уболівальниками - вони цього заслуговують!

Вадим Момотюк, Football News

	Воскресенье, 24.11.2024, 10:41	Вітаю Вас Гість \| RSS

Головна Реєстрація Вхід